ТЕЛЕБАЧЕННЯ НОВІТНЬОГО ЧАСУ: ЗМІНА ЕКОНОМІЧНОЇ ТА БІЗНЕС-МОДЕЛІ МОНЕТИЗАЦІЇ КОНТЕНТУ

Анотація

Стаття досліджує трансформацію бізнес-моделей телебачення в умовах глобальних і українських медіаринкових викликів. Проаналізовано кризу традиційної рекламної моделі, зростання та розвиток цифрових платформ, інноваційні механізми монетизації та вплив регуляторних рамок. Використано змішану методологію: контент-аналіз, порівняльний аналіз міжнародного досвіду (Польща, Литва, Грузія), економічне моделювання (ARPU, CAC, LTV, churn) та вторинні дані від PwC, Ofcom, Європейської аудіовізуальної обсерваторії. Дослідження показує перехід української телевізійної індустрії до мультимодельної стратегії, що поєднує рекламу, підписки (SVOD), рекламу у відео на вимогу (AVOD), гібридні платформи та безкоштовне потокове телебачення з рекламою (FAST). Виклики включають зниження рекламних доходів, піратство (40% контенту споживається нелегально), регуляторну невизначеність і потребу збереження культурної ідентичності. Можливості пов’язані з цифровою диверсифікацією, експортом контенту та використанням ШІ для автоматизації виробництва. Запропоновано рекомендації для телеканалів, продюсерів і держави щодо адаптації до цифрових трендів і збереження культурної спадщини України, включаючи впровадження гібридних моделей монетизації та посилення боротьби з піратством. Зокрема, аналіз показує, що цифрові платформи, такі як YouTube і локальні OTT-сервіси (Megogo, Київстар ТБ, Sweet.tv), дозволяють компенсувати втрати від скорочення ефірної реклами, генеруючи до 15% доходів медіагруп через AVOD і SVOD. Унікальний контекст України, зумовлений війною, вимагає особливого акценту на експорті контенту, зокрема документалістики, для просування національного наративу. Впровадження ШІ-інструментів, таких як автоматизований монтаж і аналітика аудиторії, знижує витрати на 20% і підвищує ефективність таргетингу. Рекомендації включають державну підтримку локального контенту та адаптацію європейських регуляторних практик для залучення інвестицій.